МИ́ТО, ТА,
Ми́то, та, с. Пошлина на товары, плата за право торговать. На славній Україні (жиди) всі козацькі торги заорандовали, да брали мито-промито: од возового по пів-золотого, од пішого пішениці по три денежки мита брали. АД. II. 21.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 428.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
МИ́ТРА, РИ, →← МИ́ТНИЦЯ, ЦІ,